Для вивчення персистенцiї прихованої хромосомної нестабiльностi (ПХН) в соматичних клiтинах людини проведено добровiльне цитогенетичне обстеження 15 практично здорових чоловiкiв, якi заперечували свiдомий контакт з мутагенними чинниками, з використанням тесту “G2-bleomycin sensitivity assay” при короткотривалому (48 год) та довгостроковому (100 год) культивуваннi лiмфоцитiв периферичної кровi. Встановлено, що фонова частота аберацiй хромосом в лiмфоцитах обстежених осiб вiдповiдала рiвню спонтанного соматичного хромосомного мутагенезу та достовiрно не вiдрiзнялася при обох строках культивування клiтин. При короткотривалiй iнкубацiї лiмфоцитiв з блеомiцином пiдвищилася середньогрупова частота хромосомних аберацiй зi значними мiжiндивiдуальними коливаннями, якi не залежали вiд фонових цитогенетичних показникiв. У довгострокових культурах у всiх обстежених осiб вiрогiдно зменшилася частота хромосомних аберацiй вiдносно показникiв першого мiтозу, завдяки чому знизився не тiльки цитогенетичний ефект по групi в середньому, але й середньогруповий додаток до фонового рiвня аберацiй хромосом, що свiдчить про поступову елiмiнацiю аберантних клiтин у послiдовних мiтозах. Iнтенсивнiсть елiмiнацiї хромосомних порушень iстотно варiювала у рiзних осiб i не залежала як вiд величин фонового цитогенетичного ефекту в iнтактних культурах, так i вiд iндивiдуальних рiвнiв хромосомних аберацiй, iндукованих блеомiцином при короткотривалому культивуваннi. Одержанi результати пiдтвердили значення генетично зумовлених мiжiндивiдуальних особливостей щодо iндукцiї та персистенцiї ПХН в соматичних клiтинах людини.