Розроблено та обґрунтовано методи визначення умов переходу від розсіяного до локалізованого втомного пошкодження, засновані на аналізі закономірностей поширення “коротких” і “довгих” тріщин. З використанням розроблених методів визначені розміри тріщин і число циклів навантаження, що відповідають переходу від розсіяного до локалізованого втомного пошкодження вуглецевих, легованих, аустенітних сталей і алюмінієвого сплаву з урахуванням рівня напружень і властивостей досліджених матеріалів. Встановлено, що розміри втомних тріщин, що відповідають вказаному переходу при напрузі вище границі витривалості, зменшуються зі збільшенням напружень і залишаються меншими, ніж розміри тріщин на границі витривалості. Показано, що розміри магістральних тріщин корелюють з величиною границі витривалості досліджених матеріалів, зменшуючись зі збільшенням границі витривалості.