Осмопраймування широко використовується для пiдвищення якостi посiвного матерiалу сiльськогосподарських культур. Цей процес може бути значно вдосконалено, якщо вдасться визначити ризики, пов’язанi з перепраймуванням насiння, i знайти надiйнi молекулярнi маркери оптимiзацiї передпосiвних обробок. Проаналiзовано ефекти рiзних режимiв праймування цукрового та кормового буряку на стан ДНК у зародках насiння. Встановлено, що стимулюючi обробки призводять до пiдвищення вмiсту високомолекулярної ДНК у клiтинах за рахунок репарацiї ДНК. Однак пiд час висушування праймованого насiння вiдбувається накопичення деградованої (низькомолекулярної) ДНК, вмiст якої пропорцiйний iнтенсивностi праймування. За спiввiдношенням високомолекулярної та низькомолекулярної ДНК у зародках обробленого насiння можна оцiнювати якiсть праймування i передбачати (в певних межах) ризики перепраймування. Виявлено, що репаративний синтез ДНК у першi години проростання насiння вiдображає iнтенсивнiсть репарацiї пошкоджень ДНК, накопичених пiд час праймування. Ефективнiсть репарацiї в обробленого насiння буряку можна тестувати внесенням додаткових пошкоджень у ДНК клiтин зародкiв шляхом гамма-опромiнення. Потенцiйна здатнiсть репарацiйних систем до вiдновлення вiд таких додаткових ушкоджень ДНК разом iз рiвнем iндукцiї ферменту ДНК-лiгази I може бути надiйним маркером оптимальностi праймування насiння цукрового та кормового буряку.