Методом спінових зондів вивчено вплив вихідних і окислених вуглецевих нанохорнів на мікров’язкість мембран еритроцитів щурів, в’язкість водно-білкової матриці плазми. Показано, що введення нанохорнів у концентрації 100 мкг/мл у суспензію еритроцитів спричиняє збільшення мікров’язкості мембран протягом 4 год (ефект близько 60 %), підвищення полярності мікрооточення ліпофільних зондів у зовнішньому шарі мембран і розупорядкованості фосфоліпідів мембран еритроцитів. Введення нанохорнів у плазму призводить до невеликого зниження вьязкості водно-білкової матриці, вірогідно, внаслідок її часткової деструкції, перш за все макромолекул сироваткового альбуміну. Цитотоксичність вихідних і окислених нанохорнів оцінюється як більш висока порівняно з наночастинками окисленого графену, але істотно нижче, ніж у вуглецевих нанотрубок, які здатні різко збільшувати мікровьязкість мембран еритроцитів і порушувати їх цілісність.