Дніпровсько-Донецька западина — основний нафтогазоносний регіон України, що характеризується по ширенням солянокупольних структур — об’єктами нафтогазорозвідувальних робіт. За комплексом геолого- геофізичних даних у западині виділяються численні розломи і розриви різної глибини залягання й тривалості розвитку. У соленосних регіонах розривні порушення впливають на формування структурних форм, які є пастками нафти і газу та сприяють збереженню покладів вуглеводнів. Розподіл покладів вуглеводнів обумовлюється морфологічними особливостями структур, прив’язкою певних типів підняттів до окремих тектонічних зон, наявністю мережі розривних порушень і поширеністю за площею й розрізом. В основу досліджень покладено результати переінтерпретації геолого-геофізичного матеріалу, зокрема сейсмо- стратиграфічних розрізів регіональних профілів, що дало можливість охарактеризувати типи основних диз’юнктивних тектонічних порушень, дотичних до соляних тіл у межах центральної частини западини. Нафтогазоносність вивчених соленосних структур безпосередньо пов’язана із розвитком крайових глибинних і прибортових розломів, внутрішніми розломо-парами, північним і південним приосьовим та осьовим розломами в приштокових і надштокових зонах, а також розломами-скидами, “кущоподібними” розривами, розломами “щілинних” мініграбенів. Тектонічні порушення сприяли міграції вуглеводневих флюїдів у верхні шари та утворенню тектонічно екранованих пасток вуглеводнів; соляні і глинисті шари слугували надійними флюїдотривами; бокові розломи контролювали поширення солі, формуючи скульптуру штоків.